Соборование в нашем храме будет проходить
на 6-й седмице Великого поста в пятницу 22.04.2016 г. после Божественной Литургии.
Обновленное расписание Богослужений на Великий пост
Обновлённое расписание Богослужений на Великий пост
Архив автора: admin
Расписание Богослужений на 5-й седмице Великого поста
Уважаемые прихожане!
В среду вечером (13.04.2016 г.) будет читаться Великий канон преподобного Андрея Критского.
В четверг утром (14.04.2016 г.) будет совершаться Литургия Преждеосвященных Даров. Мариино стояние.
В пятницу вечером (15.04.2016 г.) поется акафист Пресвятой Богородице.
В субботу (16.04.2016 г.) — Похвала Пресвятой Богородицы.
Расписание Богослужений на Великий пост 2016 года
Принимаются записки об упокоении на Великий пост, 3 грн. за имя.
О времени Соборования будет сообщено дополнительно.
Литургия Преждеосвященных Даров
Вниманию прихожан!
Литургия Преждеосвященных Даров на этой неделе будет совершаться во вторник, среду, четверг и пятницу (22.03.2016 г., 23.03.2016 г., 24.03.2016 г., 25.03.2016 г.).
Начало в 7.30 — Часы, около 8.30 — литургия Преждеосвященных Даров.
Відеозвернення Блаженнішого Митрополита Онуфрія
перед початком Великого посту
Послання до пастви Української Православної Церкви
з нагоди Прощеної неділі та початку Великого посту
Блаженнішого Онуфрія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви
И остави нам долги наша,
якоже и мы оставляем должником нашим
(Мф. 6:14)
Возлюблені у Христі брати і сестри!
З давніх часів Свята Церква навчила нас розпочинати Великий Піст особливим днем, у який кожен християнин має вибачити ближньому всі образи та провини. Це вибачення стає першою сходинкою духовного подвигу, якій належить пройти нам у дні Святої Чотиридесятниці. Духовне життя це не якась теоретична наука чи філософія, а реальне спілкування з Богом у Святому Дусі. І тому Чин Прощення, з якого розпочинається Великий Піст, це не звичайний обряд чи символ. Це реальна духовна зміна в душі християнина, яка робить наші серця спроможними до любові.
Святе Письмо говорить нам: «Бог є Любов» (1 Ін. 4:16). Спільні обрáзи заважають людині пізнати цю Істину. Колись давно, на початку існування світу, людина образила Бога своїм гріхом. Але Бог «не прогневався на ны зело, ниже помянул беззаконий наших». Прощаючи нам провини наші, Господь і Спаситель своїм прикладом навчає нас прощати винуватцям нашим. «Бо так Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного» (Ін. 3:16).
Цей світ сьогодні замість любові наповнений образами і злобою. Культивування агресії і ненависті стало частиною технологій для досягнення багатства і влади. Нескінченні образи спалюють духовні мости, якими єднаються сім’ї, суспільство, держави. Ті, хто прагне досягати своєї мети, сіючи розбрат, жорстоко помиляються. Вони будуть посоромлені історією, бо хто закликає до ворожнечі ніколи не матиме Божого благословення. Адже «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мф. 5: 9). Сьогодні ми бачимо, що без Божої любові перед ворожнечею цього світу безсилі наймудріші людські слова. Жертви десятків тисяч наших співвітчизників, сльози вдів і сиріт закликають всіх, хто ворогує – зійдіть з дороги війни і станьте на шлях миру. Мир на Українську землю знову прийде тільки після прощення. Прощення – це не поразка. Прощення це єдина справжня перемога, якою знищується гріх і зцілюються його наслідки. Бо Бог на Хресті простив світ. І Його Божественна смерть відкрила шлях до всепереможного Воскресіння.
Возлюблені у Христі брати і сестри. У ці священні дні Великого Посту прикладемо належних зусиль для того, щоб викорінити зі своїх сердець всі обрáзи. Між християнами не може бути ворожнечі ні на матеріальному, ні на політичному, національному чи релігійному ґрунті. Адже Господь наш Іісус Христос навчає нас: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ін. 13: 35). Нехай не лише один день на рік, а все наше життя стане Прощеною неділею. Тим самим кожен з нас докладе дієвих зусиль для того, щоб мир і благословення Боже повернулися на Українську землю.
На завершення хочу сказати, що вірним нашої Святої Української Православної Церкви благословляється протягом всього періоду Великого Посту кожен день прочитувати по одній главі зі святого Євангелія і по тридцять три молитви Іісусові. Це буде нашою особливою молитвою за мир на нашій Українській землі. Нехай Господь благословить нашу землю і усіх нас.
«Бог же миру, що підняв з мертвих Пастиря вівцям великого Кров’ю завіту вічного, Господа нашого Іісуса Христа, нехай удосконалить вас у кожному доброму ділі, на виконання волі Його, роблячи у вас благо угодне Йому через Іісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь» (Євр. 13: 20,21).
Джерело: Українська православна церква, http://news.church.ua/2016/03/12/62363/
Блаженніший Митрополит Онуфрій взяв участь у
Зібранні Предстоятелей Помісних Церков,
що відбулося в Швейцарії
27 січня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій прибув до України після візиту до швейцарського міста Шамбезі, де проходило Передсоборне зібрання Предстоятелів Помісних Православних Церков. Його Блаженство брав учать у Синаксисі у складі офіційної делегації Руської Православної Церкви, очолюваної Святійшим Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом. Про це повідомляє Інформаційний відділ УПЦ.
Протягом п’ятиденної роботи Зібрання серед іншого неодноразово обговорювалася важка ситуація, що склалася в Україні, зокрема, тема порушень прав віруючих Української Православної Церкви з боку прихильників «Київського патріархату». Учасники Зібрання висловили одностайну підтримку Українській Православній Церкві в особі її Предстоятеля – Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.
За попередньою інформацією, що буде незабаром офіційно оприлюднена, результатом Синаксису стало остаточне визначення дати та місця проведення Всеправославного собору, а також тем для розгляду його учасниками. Він пройде з 16 по 27 червня 2016 року на острові Крит – у місті Ханія на території Критської православної академії.
Для винесення на Собор були затверджені теми: “Місія Православної Церкви в сучасному світі”, “Православна діаспора”, “Автономія та спосіб її проголошення”, «Значення посту і дотримання його сьогодні», «Відносини Православної Церкви з іншим християнським світом». Проект документу “Таїнство шлюбу і перешкоди до нього” був підписаний главами делегацій всіх Помісних Церков, за винятком Грузинської та Антіохійської Православних Церков.
Також на Синаксисі були прийняті рішення про заснування Всеправославного секретаріату, про участь інославних спостерігачів на початку і завершенні роботи Собору та про спільне покриття витрат, пов’язаних з Собором.
Предстоятелі та представники Помісних Церков одностайно висловили підтримку християнам Близького Сходу, які потерпають від гонінь, а також занепокоєність викраденням митрополитів Антіохійського Патріархату та Сирійської Ортодоксальної Церкви.
Нагадаємо, Предстоятель УПЦ спростував дезінформацію розкольників щодо “відтоку віруючих”. Раніше повідомлялося, що Його Святість, Святійший Патріарх Константинопольский Варфоломей вітав Блаженнішого Митрополита Онуфрія як Предстоятеля єдиної канонічної Православної Церкви в Україні.
28 січня 2016 року
Матеріали сайту «Українська православна церква», http://orthodox.org.ua
Звернення Собору єпископів
Української Православної Церквидо кліру, чернецтва та
мирян Української Православної Церкви
Всечесні пастирі, боголюбиві іноки та інокині,
дорогі брати і сестри!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа (2 Кор. 1:2).
Церква Христова — це стовп і утвердження істини (1 Тим. 3:15). Вона веде людей до Бога, береже віруючих від гріха, несе людям мир Христовий (пор. Ін. 14:27), проповідує Царство Боже, яке не від світу цього (див. Ін. 18:36). Однак, цей світ з його гріхами, страстями та пороками завжди намагається проникнути в Церкву, аби спотворити її місію. Але, як говорить святий апостол Іоанн Богослов, і світ минає, і похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік (1 Ін. 2:17).
Сьогодні Українська Православна Церква разом з народом України проходить період серйозних випробувань. Ми все частіше бачимо спроби внести до церковного життя політичну риторику, нав’язати Церкві ту чи іншу політичну позицію. Такі дії лише посилюють розбрат в українському суспільстві. Виходячи з цього, ми засуджуємо спроби внесення політичної та націоналістичної ідеології будь-яких спрямувань в церковне середовище, оскільки місія Церкви полягає в проповіді Слова Божого людям всіх національностей і будь-яких політичних поглядів, про що говорить нам святий апостол Павел — для всіх я став всім, щоб спасти хоча б деяких (1 Кор. 9:22). Церква не повинна мислити в категоріях політики чи геополітики, адже це є несумісним зі вченням Святого Письма і природою Церкви.
Українська Православна Церква є Церквою всієї України, а не певної окремої її частини. Помісний характер нашої Церкви вимагає від нас бути разом з вірними усіх регіонів нашої країни. Вважаємо, що труднощі, які переживає сьогодні наша Церква, багато в чому є наслідком саме такого універсального положення Української Православної Церкви. В лоні нашої Церкви перебувають в духовній єдності у Христі ті наші вірні, які в політичному, культурному, суспільному та інших проявах світського життя, часто не можуть знайти порозуміння. Лише Церква здатна поєднати їх, і така місія можлива лише тоді, коли сама Церква буде вищою за інтереси світу цього і будуватиме своє земне служіння на Камені, Яким є Христос (пор. 1 Кор. 10:4).
Труднощі, які переживає сьогодні наша країна, — воєнний конфлікт, економічна криза, корупція, зубожіння народу, відсутність або повільність позитивних реформ, інші негативні фактори політичного та державного життя — призводять багатьох до розпачу та відчаю. Саме тому, одне з завдань Церкви сьогодні полягає в тому, щоб підтримати народ у цей важкий час, стати розрадою для усіх стражденних. Закликаємо всіх вас — дорогі отці, брати і сестри — ділом свідчити про нашу християнську віру. Пам’ятаючи, що віра без діл є мертвою (Як. 2:26), слід творити діла милосердя всім ближнім, хто в цьому має потребу, незалежно від їх віросповідання чи політичних поглядів.
Нині парафії нашої Церкви регулярно стають жертвами агресії та насильства з боку прихильників так званого Київського Патріархату. Очільники розколу, користуючись безкарністю та можливістю розповсюдження спотвореної інформації, за підтримки окремих політичних сил та воєнізованих угруповань, скеровують своїх послідовників на зухвалі злочини, розбій і загарбання храмів нашої Церкви.
Усі, хто потерпає від такої агресії, мають пам’ятати слова Господа нашого Іісуса Христа: Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, творіть добро тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас (Мф. 5:44). Ми разом з вами, ми співчуваємо вам, тому що, як пише святий апостол Павел, якщо страждає один член, з ним страждають усі члени; чи славиться один член, з ним радіють усі члени (1 Кор. 12:26). Тому ми висловлюємо щирі слова підтримки та християнської солідарності усім нашим братам і сестрам, які сьогодні з християнською мужністю відстоюють свої святині та являють справжню відданість Матері-Церкві. Закликаємо всіх вірних Української Православної Церкви у своїх молитвах просити Господа і Спасителя нашого, аби Він зберіг усіх нас в благочесті та не дозволив агресії увійти в наші серця. Будемо пам’ятати заклик святого апостола Петра: Не платіть злом за зло або лихослів’ям за лихослів’я; а, навпаки, благословляйте, знаючи, що ви на це покликані, щоб успадкувати благословіння (1 Петр. 3:9).
Українська Православна Церква завжди виступала і виступає за подолання розколу та відновлення єдності Українського Православ’я, за єдину Православну Церкву в Україні. Однак вважаємо, що цього слід досягати канонічним шляхом, а не шляхом насилля, політичного тиску та залякувань.
Сьогодні, коли в суспільстві зростає рівень агресії, Церква має нести до наших співвітчизників слово примирення. Ми закликаємо народ України викорінити злобу зі своїх сердець та стати на шлях миру. Ми, як християни, не повинні втрачати мир Христовий: усяке роздратування, і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я, з усякою злобою нехай будуть знищені у вас (Еф. 4:31).
Українська Православна Церква є частиною Світового Православ’я. Влітку цього року очікується проведення Всеправославного Собору, в роботі якого візьмуть участь Предстоятелі і представники усіх Помісних Православних Церков світу, серед яких і Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій та делеговані архієреї нашої Церкви. Майбутній Всеправославний Собор покликаний явити світу силу і єдність Святої Православної Церкви. На Соборі очікується обговорення актуальних питань церковного життя. Закликаємо всіх вас — дорогі отці, брати і сестри — піднести особливі молитви за успішне скликання і проведення цього важливого Всеправославного форуму. Віримо, що Господь благодаттю Святого Духа наставить Свою Церкву на мудрі рішення, які допоможуть Церкві нести своє спасительне служіння в умовах сучасного світу.
Собор єпископів закликає боголюбиву паству Української Православної Церкви в ці непрості часи в молитві і благочесті звершувати свій християнський подвиг, залишаючись світлом для світу й сіллю землі, укріплюючи єдність духу в союзі миру (Єф. 4:3).
Благословення Боже, по молитвах Цариці Небесної і святих Угодників, нехай зберігає всіх нас у правді та істині!
Від імені Собору єпископів Української Православної Церкви
+ОНУФРІЙ,
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
29 січня 2016 року.
По матеріалам сайту «Українська православна церква», http://orthodox.org.ua
Засідання Священного Синоду УПЦ
29 січня 2016 року розпочалося чергове засідання Синоду Української Православної Церкви на території Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.
Священний Синод УПЦ
Засідання очолив Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій.
На засіданні були присутні постійні члени Священного Синоду:
- митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел,
- митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар,
- митрополит Хустський і Виноградівський Марк,
- митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон,
- митрополит Камʼянець-Подільський і Городоцький Феодор,
- намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел,
- митрополит Луганський і Алчевський Митрофан,
- секретар Священного Синоду УПЦ, керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній;
а також тимчасові члени Священного Синоду:
- митрополит Полтавський і Миргородський Филип,
- архієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука,
- архієпископ Сєверодонецький і Старобільський Никодим.
Першим рішенням Священного Синоду стала реорганізація в структурі Синодальних відділів і комісій.
Так, заслухавши інформацію Блаженнішого Митрополита Онуфрія про діяльність Синодальних установ у 2015 році, Синод висловив вдячність головам Синодальних відділів та комісій за проведену в 2015 році роботу.
Було ухвалено припинити діяльність Синодального просвітницького відділу УПЦ шляхом приєднання до Синодального інформаційного відділу УПЦ. Відділ перейменовано на Синодальний інформаційно-просвітницький відділ УПЦ. Головою призначено єпископа Ірпінського Климента. (Журнал №1.)
Після завершення Священного Синоду розпочалося засідання Собору єпископів Української Православної Церкви.
Всього з 90 архієреїв Української Православної Церкви на Соборі були присутні 75, з яких 48 єпархіальних архієреїв, 26 вікарних і один, котрий перебуває на спокої.
Право голосу на Соборі єпископів мали єпархіальні та всі вікарні архієреї – загалом 83 архієреїв Української Православної Церкви, з яких 74 були присутні на Соборі.
По матеріалам сайтів «Українська православна церква», «Православіє в Україні», http://orthodox.org.ua, http://orthodoxy.org.ua
Рождественская сказка
История рассказана Т.К., кандидатом педагогических наук, долгие годы работавшей в одном из НИИ по проблемам воспитания. Фамилия и полное имя по причинам, которые будут понятны из текста, не названы.
Мать и дитя
«Ребенок – величайший из даров, который только может преподнести свыше Бог, потому что ребенок – плод любви своих родителей». Так напишу я в дневнике моим детям, дневнике, который веду уже семь лет – с момента рождения моего первого внука. И это не просто слова, а то, что было выстрадано, постигнуто, открыто, понято… Моему сыну и моей невестке сейчас по 37 лет.
И мне тогда, в 1984 году, когда произошла история, о которой я хочу поведать, было 37 лет, мужу – 38, а сыну – 12. Но нас с мужем не оставляло желание родить второго ребенка. Мы давно хотели девочку (и почему-то были уверены, что у нас непременно родится девочка), долго шли к заветной цели, наблюдались у врачей, которых удивляла наша настойчивость. И вот наконец долгожданная вторая беременность наступила и до 6,5 месяцев протекала благополучно, хотя я очень быстро уставала, что, впрочем, было неудивительно: и возраст, и порок сердца… Но 7 января у меня начались преждевременные роды, и «скорая помощь» привезла меня в кардиологический роддом, где я незадолго до этого уже лежала на сохранении. Врачи сразу сказали родственникам – я слышала их разговор по телефону, – что меня спасут, а ребенка вряд ли. Сил не было совершенно, мне без конца делали стимулирующие уколы. Наконец родилась девочка, о которой мы с мужем так долго мечтали… Она не закричала, и я сразу же поняла, поняла сердцем, что все кончено, что впереди – трагедия.
Девочка весила всего 700 граммов, но дело было даже не в этом, а в том, что у нее не раскрылись легкие. Сутки врачи боролись за ее жизнь, но победила смерть. Получив это страшное известие, я всю ночь, не сомкнув глаз ни на секунду, рыдала. И слезы не просто лились – это был какой-то шквал, водопад, словно я, еще ничего не понимая про исповедь и вообще про веру, омывала все свои грехи… А потом, изнемогая, погибая от отчаяния, даже не шагнула, а рванулась навстречу Богу и, помню, сказала внутри себя: «Если Бог есть, Он спасет меня».
Это было в 5 утра. Потоки слез продолжали орошать и без того промокшую насквозь больничную подушку, но в душе еле ощутимо затеплилась надежда: мы удочерим отказную девочку. Я еще конкретно ничего себе не представляла, но уже знала, что буду делать, вернувшись из роддома. Когда утром добралась до телефона и позвонила мужу, он сначала, услышав о моем решении, замялся, оторопел от неожиданности, но потом принял его, одобрил.
Десять дней, проведенные в роддоме после смерти малышки, были невыносимы. Каково было видеть счастливых матерей, которым по несколько раз в день приносили новорожденных для кормления! Но после выписки меня навестила моя подруга, врач-гинеколог, и сказала, что в ее дежурство родилась недоношенная восьмимесячная девочка, от которой отказалась 22-летняя мать. Я сразу сказала: «Это наша девочка».
Всего за две недели мы оформили все документы, представляете? Это при нашей бюрократической волоките, которая тогда, 25 лет назад, в подобных случаях могла тянуться бесконечно! Особенно учитывая то, что мы с мужем оба страдали тяжелыми заболеваниями и нам по состоянию здоровья могли на самых что ни на есть законных основаниях вообще запретить усыновление. Больше всего нас пугали проблемы, связанные с психоневрологическим диспансером, где мой муж состоял на учете, поскольку страдал эпилепсией. Но опять случилось чудо. Муж попал на прием к главврачу диспансера и сказал ему: «Если нам не удастся забрать эту девочку, моя жена умрет от горя». Так и сказал! В ответ главврач подписал нужную бумагу, указав в ней какой-то ерундовый диагноз. Это была победа нашей маленькой дочери. Вообще перед нами открывались все двери – врачей, юристов, чиновников. Никому из них мы не давали взяток, разве что благодарили, когда оформление было завершено, маленькими сувенирами в память о нашей дочери, в решении судьбы которой они приняли такое благое участие.
18 февраля, как раз в день рождения мужа, мы забирали драгоценный «подарок» из детской больницы, где слабенькая, крохотная девочка – пальчики у нее были тонкие, как нитки! – ждала нас, своих родителей. Это была победа Бога над смертью.
Когда мы привезли Варю домой, свекровь, с которой мы жили вместе, увидев малышку, ни на минуту не усомнилась в нашей легенде о двойне – дескать, одна девочка умерла, а другая какое-то время находилась на выхаживании в больнице. Варя ведь тоже родилась недоношенной и поэтому выглядела очень неважно, что только подтверждало придуманную нами для родственников и друзей версию.
Началась наша борьба за выживание Вари. (Кстати, имя ей дал наш сын Сережа.) Помню, получив разрешение врачей – это же была зима! – гулять с ней, мы с мужем сразу направились к ближайшей от дома церкви. Входили мы в нее и ставили свечи к иконам по очереди, потому что кому-то из нас надо было сторожить коляску. Сердце мое еще было неразумным, не наученным вере, но я уже чувствовала, что это Бог подарил нам бесценное, ни с чем не сравнимое на земле сокровище – малютку Варю, светлую, ангельскую душу…
***
И тогда, в те трудные «испытательные» дни, и сегодня, когда моей дочери 25 лет и она сама недавно стала мамой, я уверена в помощи и защите Господа и Божией Матери. Сейчас, по прошествии двух с половиной десятилетий, мне трудно себе представить, как можно было почти до 40 лет жить вне Церкви, вне богообщения. Слава Богу, что благодаря той «рождественской сказке», которая так страшно началась 7 января 1984 года, но, по милости Божией, так счастливо завершилась (или до сих пор длится?), произошла моя самая главная Встреча. Слава Богу за все!
Однажды я написала:
Благодарю я, Господи, Тебя за все:
За солнце и луну,
За вечер и зарю, –
За все Тебя благодарю.
Спасибо, Господи, за дождь и снег,
За то, что на земле живу, –
Тебя за все благодарю.
Спасибо, Господи, и за судьбу, и за детей,
За свет из глаз, за стук сердец, –
За все тебя благодарю.
Спасибо, Господи, что посылал Любовь.
Она вела к Тебе всегда.
Вела. Звала. Ждала.
Молитвой жизнь озарена.
Спасибо, Господи!
Раба Твоя
Записала Ирина Медведева
12 января 2010 г.
Источник: сайт http://www.pravoslavie.ru