Блаженнейший митрополит Онуфрий

«Рождество Твое, Христе Боже наш, возсия мирови свет разума»
(Тропар Різдву Христовому)

Возлюблені у Господі архіпастирі, всечесні отці, боголюбиві іноки та інокині, дорогі брати і сестри, вірні чада нашої святої Української Православної Церкви, щиросердечно поздоровляю усіх Вас зі світлим празником Рождества по плоті Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа.

Тайна явління Бога у плоті (1 Тим. 3.16) принесла світові і людству Божий мир і Боже благовоління (Лк. 2.14).

Сьогодні людство живе складним і заплутаним життям, від якого віє відчаєм і смертю, і спогади про велику Тайну народження у світ Месії-Христа вдихають в нас світлу надію на майбутнє радісне, щасливе і красиве життя.

Нагадуючи нам про те, що земне життя є лиш коротким проміжком часу, за який людина повинна приготувати себе до вічності, Христос Спаситель прийшов у світ не в оточенні бурхливих подій чванливої людської цивілізації, а в нетлінній красоті людської простоти і скромності, свідками якої були безсловесні тварини та чистосердечні пастушки.

Ми з радістю згадуємо про те, як Мати Божа Преблагословенна Діва Марія, не знайшовши місця в Вефлеємі, пішла за місто в бідну печеру, куди заганяли, в часи непогоди та холоду, безсловесних тварин. В тій печері звершилося Таїнство, яке і на протязі багатьох тисячоліть оспівували Пророки, і на що надіялось все людство: в тій печері народився Син Божий, Який прийшов на землю, щоб спасти падшу людину. Вефлеємська печера стала місцем, де Небо поєдналось з землею, де зійшов на землю Божий мир і Боже благовоління.

Почувши від Ангелів звістку, що в Вефлеємській печері народився Месія-Христос, пастушки поспішили на поклоніння Богомладенцю, Якого вони знайшли сповитого в яслях (Лк.2.16). Тут пастушки розповіли все, що сповістив їм Господь про це дивне Божественне Дитя (Лк.2.17).

У різдві Христовому раділа вся природа. На небі з’явилася чудесна зірка, яку побачили мудрі Волхви. Ця зірка привела їх з далекого сходу до Святого Богомладенця, Якому вони принесли дари: золото, смирну і ладан, — і поклонились Йому, як вічному Царю і Первосвященнику, що мав принести у жертву за гріхи людства Самого Себе (Євр.7.27).

У ці святі дні, дорогі брати і сестри, кожен із нас повинен заглянути в свою душу і запитати себе: а що ми приносимо в дар своєму Спасителю і Месії? Чи приносимо ми Господу кожен день молитви (Пс. 49.14), які є духовним золотом? Чи підпорядковуємо ми своє життя Божим законам, які є вічною істиною (Пс. 118.86), які як смирна умащують людину і роблять її мертвою до гріха (Пс. 118.6)? Чи приносимо ми Господу покаяння в своїх провинах проти Його святих заповітів? Чи творимо ми добрі діла, які як ладан благоухають перед Богом? Якщо це є у людини, то вона блаженна, а якщо немає, то ми повинні заставляти себе все це творити.

Сьогодні світ сповнений суперечками та ворожнечею. Сьогодні ми живемо в тривозі і невпевненості в завтрашньому дні. Сьогодні війни і чутки про війни приводять у страх цілі народи (Мф.24.6). Багато людей у відчаї, і їм здається, що нічого неможливо зробити для подолання цього загальнолюдського хаосу. Насправді це не так. Якщо кожен з нас буде молитися, буде підкоряти себе Божественним законам; якщо кожен з нас буде любити ближніх своїх, навіть тих, хто нас ненавидить і проти нас ворогує, то ми будемо вносити в загальносвітову скарбницю свою лепту добра, яке буде прикликати на все людство Боже благословіння.

Заради справедливості треба сказати, що сьогодні на землі не багато таких людей, які моляться, заради Бога терплять, прощають і люблять. Але це не є причиною для засмучення.

Християнине, якщо навіть ніхто навколо тебе не буде молитися— ти молись, якщо ніхто не буде терпіти, прощати й любити — ти терпи, прощай і люби. Від твого жертовного подвигу все рівно буде, хоча і невелика, але все ж користь, не тільки для твоєї душі, але й для всього світу.

Сьогодні у світі також багато говориться про неприпустимість дискримінації людини. І у зв’язку з цим, Церква нагадує, що якщо це стосується гріха, то з гріха дискримінацію, тобто обмеження, знімати не можна, тому що гріх — це вбивця людини і йому не можна давати свободу. Церква любить людину, якою би грішною вона не була. Церква не засуджує людину, Церква засуджує гріх. Ми, християни, не хочемо, щоб гріх нищив людину. Пам’ятайте, дорогі брати і сестри, що Син Божий народився у світ не для того, щоб дати свободу гріху, а для того, щоб знищити гріх і дати свободу людині.

Ще раз сердечно поздоровляю усіх Вас, дорогі брати і сестри, з Різдвом Христовим. Бажаю усім здоров’я, щастя, спасіння та успіхів у всіх Ваших добрих справах і починаннях. Нехай Божий мир і Боже благовоління запанують над нашою Батьківщиною і над усім світом. Нехай наша Українська земля наповнюється взаємоповагою та любов’ю до Бога і до ближнього. Молімося і прощаймо один одному, тому що Син Божий народився для того, щоб простити і благословити всіх нас, і Йому, нашому Господу і Спасителю, від нас благодаріння, слава, честь і поклоніння навіки. Амінь.

Смиренний
+Онуфрій
Митрополит Київський і всієї України

Рождество Христове,
2015/2016
м.Київ

Источник: материал сайта «Україна православна».

Официальный сайт Украинской Православной Церкви: http://pravoslavye.org.ua